МАДРИДСЬКА СИСТЕМА МІЖНАРОДНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ТОРГОВОЇ МАРКИ. ПИТАННЯ ЇЇ ПРАВОВОГО РОЗВИТКУ

Вивчення механізму захисту торгової марки відповідно до процедури їх правового акцептування за Мадридською системою реєстрації знаків є важливою проблемою на сучасному етапі інтеграції нашої країни у світову ринкову систему.

З кожним роком зростає зацікавленість національних виробників у правовому захисті своїх торгових марок за кордоном та збільшенням кількості міжнародних реєстрацій торгівельних марок іноземних компаній, які мають практичні наміри до комерціалізації та регулювання своїх прав на об'єкти промислової власності в Україні.

Мадридська система міжнародної реєстрації знаків базується на двох угодах: Мадридській угоді та Протоколі.

Протокол було укладено з наміром надання більшої ефективності та поліпшення Мадридської системи для користувачів, тому Протокол має певні переваги перед Мадридською угодою а саме:

  • учасниками можуть бути як держави-учасниці Паризької конвенції, навіть якщо вони не є учасниками Мадридської угоди, так і міжурядові організації, які мають регіональні відомства для цілей реєстрації знаків, що мають силу на території цієї організації;
  • базова заявка в країні походження як підстава для подання заявки на міжнародну реєстрацію знака;
  •  можливість трансформації міжнародної реєстрації в національні або регіональні;
  • тримовний режим;
  • системи індивідуальних мит;
  • визначення процедурних моментів, пов'язаних з відмовою в реєстрації знака.

На нашу думку сьогодні є підстави для застосування положень пункту (2) статті 9sexies Протоколу, а саме відмінити пункт (1) цієї статті щодо збереження Мадридської угоди або обмежити сферу його дії. Оскільки тільки держави, що є одночасно сторонами обох угод мають право брати участь у голосуванні щодо обмеження збереження Мадридської угоди, для України, як такої держави, доцільною є підтримка пропозицій щодо відміни збереження Мадридської угоди. В цьому разі Мадридська система буде базуватися на одній, більш досконалій угоді - Протоколі, і надаватиме її користувачам певне спрощення та поліпшення процедури, що сприятиме підвищення ефективності Мадридської системи. Проте, дії щодо обмеження збереження Мадридської системи потребують певного правового врегулювання.

Важливими в цьому сенсі є питання щодо:

  • збереження або перегляду системи індивідуальних мит;
  •  збереження періоду для відмови, а також можливості повідомлення Міжнародного бюро про відмову після спливу строку 18 місяців з збереженням можливості заявити, що така відмова в охороні може бути результатом заперечення проти реєстрації; 
  • відміни вимоги базової реєстрації у Відомстві походження; 
  • обмеження області положення про збереження щодо перетворення; 
  • зміни Спільних Правил до Мадридської угоди та Протоколу; 
  • перетворення міжнародної реєстрації в національні або регіональні заявки та заміна національної або регіональної реєстрації на міжнародну реєстрацію (стаття 9quinqies, та 4bis Протоколу); 
  • перегляду положення про збереження щодо "Каскаду".

Проведені дослідження та аналіз відповідного законодавства також свідчать про необхідність спрощення дії Мадридської системи міжнародної реєстрації знаків та управління системою тільки однією угодою - Протоколом. Для цього необхідно забезпечити рівність угоди серед всіх Договірних сторін Протоколу та надати можливість для користувачів держав, які сьогодні зв‘язані як Мадридською угодою так і Протоколом, отримувати користь від переваг, запропонованих Протоколом, доки обмежується небажаний вплив на них у зв‘язку з застосуванням Протоколу. Крім того, відміна збереження Мадридської угоди повинна супроводжуватися заходами які б гарантували те, що рівень послуг, що надаватимуться Відомствами договірних сторін Протоколу співрозмірні з індивідуальним митом та періодом для відмови, та встановлення більш точних критеріїв і максимальних рівнів, що застосовуються Договірними сторонами Протоколу під час встановлення кількості мит, які вони можуть вимагати.

На нашу думку для вдосконалення процедури міжнародної реєстрації необхідно:

  • Україні, як учасниці двох угод, для забезпечення рівності серед всіх Договірних сторін Протоколу, відкликати декларацію щодо періоду для відмови. Така дія не буде впливати на національні інтереси, оскільки на практиці застосовується період для відмови - 12 місяців, хоча заявлено період 18 місяців.
  • Розробити єдиний принцип обчислення можливого максимального розміру індивідуального мита. Він має базуватися, зокрема на такому критерію як рівень експертизи.

Так, наприклад:

  • відомства, які проводять повну експертизу (ex officio) мають право встановлювати індивідуальне мито у розмірі 80% від розміру національного мита (збору);
  • відомства, які проводять експертизу лише за абсолютними критеріями надання правової охорони, мають право встановлювати індивідуальне мито у розмірі 50% від національного;
  • відомства, які проводять експертизу, яка базується лише на запереченнях третіх осіб, мають право встановлювати індивідуальне мито у розмірі 30% від національного.

Для забезпечення користувачів Мадридської системи додатковими послугами щодо стану діловодства за заявками як заходами, які б гарантували рівень послуг, співрозмірний індивідуальному миту може бути надання інформації у вигляді відповідного повідомлення щодо статусу міжнародної заявки (міжнародної реєстрації) на вимогу власника такої заявки (реєстрації), введення обов‘язкового єдиного документу (повідомлення) щодо остаточного рішення за міжнародною заявкою як про реєстрацію так і про відмову в реєстрації (grant of protection). 

Безкоштовна
консультація