Актуальність теми обумовлена необхідністю вдосконалення національного законодавства та механізмів його реалізації в контексті застосування юридичної відповідальності за жорстоке поводження з дикими тваринами, яка б ґрунтувалася на принципах невідворотності та співмірності покарання як передумови збереження та примноження популяційного різноманіття диких тварин. Особливого значення дана проблематика набуває у зв’язку з необхідністю вироблення конкретних шляхів практичного втілення завдань щодо охорони біорізноманіття держави, окреслених Законом України “Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року” від 21.12.2010 р.

Для досягнення мети дослідження вважаємо за необхідне звернутися до зарубіжного досвіду законодавчого закріплення та застосування юридичної відповідальності за жорстоке поводження з дикими тваринами. На сьогодні така відповідальність передбачена законодавством держав різних частин світу.

На особливу увагу заслуговує досвід держав Європи з огляду на ратифікацію Україною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, глава 6 (“Навколишнє природне середовище”) якої ставить за мету збереження і захист біологічного різноманіття держави. Серед європейських держав є як такі, що передбачають лише кримінальну відповідальність за жорстоке поводження з дикими тваринами, так і ті, що закріплюють дуалізм адміністративної і кримінальної відповідальності в залежності від тяжкості скоєного діяння.

Так, охорона тварин у ФРН є конституційним обов'язком держави. У ст. 20-а Основного закону ФРН йдеться про те, що “держава, усвідомлюючи відповідальність перед майбутніми поколіннями, захищає природні основи життя і тварин”. У ФРН діє Закон “Про захист тварин”, розділ 12 якого передбачає кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі або штрафу та адміністративну відповідальність у вигляді штрафу, розмір якого залежить від ступеня тяжкості вчиненого. В окремих випадках можлива конфіскація об’єкта тваринного світу.

Федеральний закон “Про захист тварин” Австрійської республіки також передбачає за жорстоке поводження з тваринами як адміністративну відповідальність у вигляді штрафу, який за наступне таке правопорушення збільшується вдвічі, так і  кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі на незначний строк.

Закон Великої Британії “Про захист тварин” розглядає жорстоке поводження з тваринами як кримінально каране діяння і передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, або штрафу, або одночасного їх застосування.

Глава 3 Закону Норвегії “Про захист тварин” за жорстокість по відношенню до тварин передбачає покарання у вигляді штрафу або позбавлення волі; також обов’язковим є покарання за підбурювання та пособництво в подібних діяннях. 

У Швеції дане питання врегульоване на рівні Закону “Про благополуччя тварин” та Ордонансу “Про добробут тварин”. Так, за жорстоке поводження з тваринами передбачається покарання у вигляді штрафу або позбавлення волі.

Закон Польщі “Про захист тварин” передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, або обмеження волі, або штрафу. Суд також може вирішити питання про конфіскацію тварини.

Кримінальний кодекс Франції за акти жорстокого поводження передбачає відповідальність у вигляді позбавлення волі разом з накладенням штрафу у твердій сумі. Як додаткове покарання судом може бути застосовано тимчасову або постійну заборону утримувати тварину.

Не менш цікавим є й досвід інших держав. Відповідно до Закону Індії “Про профілактику жорстокості до тварин” у разі першого порушення правил поводження з дикими тваринами, що виключають жорстокість, покарання встановлюється у вигляді штрафу, в разі другого та наступних актів жорстокого поводження протягом 3 років після вчинення першого, передбачається покарання у вигляді штрафу, але в значно більшому розмірі, а в окремих випадках може бути застосоване позбавлення волі як самостійно, так і в поєднанні зі штрафом.

В Канаді покарання за жорстоке поводження з дикими тваринами регламентується Кримінальним кодексом, відповідно до якого дії такого характеру тягнуть за собою накладення штрафу або позбавлення волі, або поєднання цих двох видів покарання, але зі зменшенням максимальної межі позбавлення волі.

Серед держав Африканського континенту можна навести приклад Південно-Африканської  Республіки, яка має власний закон, що врегульовує  відповідальність за акти жорстокості з тваринами – Закон “Про захист тварин”. Зазначений закон передбачає виключно кримінальну відповідальність за такі діяння, яка виражається у накладенні на винну особу штрафу або у разі несплати – позбавлення волі, або позбавлення волі незалежно від штрафу.

Викладений вище аналіз зарубіжного законодавства дозволяє зробити наступні висновки: по-перше, регламентація юридичної відповідальності за жорстоке поводження з дикими тваринами в зарубіжних країнах має місце як на рівні законів, що є сукупністю кримінально-правових норм (Франція), так і на рівні спеціальних фауністичних законів (Швеція, Норвегія); по-друге, серед санкцій, що застосовуються до правопорушника, переважають штрафи, причому як у конкретно визначеній сумі (Франція), так і в залежності від тяжкості вчиненого (Індія); по-третє, деякі країни передбачають можливість конфіскації тварини за рішенням суду (Польща) або тимчасову чи постійну заборону утримувати тварину (Франція).

З проаналізованих держав найбільш доцільним для імплементації на національному рівні видається досвід Франції, як такий, що повною мірою виконує завдання із забезпечення співмірності та невідворотності покарання за жорстоке поводження з дикими тваринами, оскільки передбачає конкретні сталі межі покарання, яке має наставати не в залежності від тяжкості вчиненого акту жорстокості по відношенню до тварини, а слугувати відповіддю на сам факт вчинення такого акту, обов’язковим засобом реагування суспільства на подібного характеру неправомірні посягання.

Безкоштовна
консультація